Психологічна готовність дитини до шкільного навчання полягає в тому, щоб до часу вступу до школи в неї склалися психологічні риси, які властиві школяру. У дошкільному віці виникають поки що тільки задатки цього перетворення в учня: бажання вчитися, стати школярем, уміння керувати своєю поведінкою і діяльністю, достатній рівень розумового розвитку і мовлення, наявність пізнавальних інтересів і, звичайно, знань і навичок, необхідних для шкільного навчання. Накопичення цих передумов — непроста справа. Що можна і чого не можна робити до школи?
Не слід: • до приходу в школу змінювати режим життя дитини: позбавляти її денного сну, довгих прогулянок, ігор у достатній кількості; • оцінювати все, що робить малюк, так, як слід оцінювати діяльність учня; • проходити з дитиною програму першого класу, насильно змінювати гру навчанням.
Необхідно: • прищепити дитині інтерес до пізнання навколишнього світу, навколишнього світу, навчити спостерігати, думати, осмислювати побачене і почуте; • навчити долати труднощі, планувати свої дії, цінувати час; • вчити дитину слухати своє оточення, поважати чужу думку, розуміти, що свої бажання потрібно узгоджувати з бажаннями інших людей — дітей і дорослих, прагнути реально оцінювати свої дії і досягнення. Світогляд дитини, її знання — це те, що вона дізналася з вашою допомогою за усі дошкільні роки — знання про навколишній світ, від найближчих його виявів, які вона безпосередньо засвоїла, коли їй пощастило подорожувати з вами, з ваших розповідей,бесід, з книжок, радіо, телевізора, тощо.
Світогляд дитини — це те, що вона: • знає про себе (прізвище, ім'я, адресу), свою родину (як звуть батьків, ким вони працюють), своє місто, село, вулицю; • знає про явища природи: пори року, їх послідовність, місяці кожної пори року; дні тижня, частини доби; • знає про світ; • знає про сучасну техніку, транспорт.
Варто пам'ятати, що новий важливий період у житті краще починати з відчуття "Я можу робити ось це й це”, ніж із відчуття “Я не вмію того, що вміють інші діти”.
|