Заклад дошкільної освіти (ясла-садок) №11
інтелектуального напрямку Рівненської міської ради
message 
 Поради психолога

Емоційні розлади у дітей
ЕНУРЕЗ

Енурез — нетримання сечі в дитини.
Причини:
• виховні впливи, що принижують гідність дитини;
• насильство над особистістю дитини;
• початок відвідування дитячого садка;

• конфліктна ситуація в родині, не¬згоди;
• поява в родині другої дитини. По¬чуття ревнощів може призвести до ре¬акції протесту;
• різні типи темпераменту в матері й дитини у спілкуванні призводять до пе¬ревтоми;
• захисна реакція — глибокий сон.

Як треба поводитися з дитиною, яка страждає від енурезу?
1. У жодному разі не карати й не сва¬рити.
2. Ніколи не дорікати.
3. Робити вигляд, що нічого страшного не сталося.
4. Уселяти віру в себе.
5. Не давати замикатися на своїй про¬блемі.
6. Розвивати почуття впевненості в собі.
7. Заохочувати гратися з однолітками.
8. Заспокоювати й підбадьорювати.
9. Зайвий раз не демонструвати перед дитиною свою охайність.
10.Зробити все можливе і неможливе, щоб у малюка не було комплексу неповноцінності.
11. При народженні другої дитини дати зро¬зуміти, що дитину люблять так, як і раніше.
12. При бурхливій реакції протесту вико¬ристати метод ігнорування (наприклад, тобі подобається ходити мокрим — будь мокрим).
13. Не забувати про метод заохочення (коли прокинеться сухим—зробити йому щось при¬ємне).
14. При нічному нетриманні сечі привчати спати на спині.
15. Не давати пити на ніч багато рідини, дай¬те кілька ложок солодкого сиропу.
16. Відгороджувати сонну дитину від сторон¬ніх звуків і шумів.

Як не треба поводитися з дитиною, яка страждає від енурезу?
1. Постійно нагадувати, що малюк гірший за інших дітей.
2. Уселяти почуття неповноцінності.
3. Змушувати прати свої простирадла і штан¬ці й самому розвішувати їх.
4. Соромити й карати, особливо при сто¬ронніх.
5. Придушувати віру в себе.
6. Кожним жестом підкреслювати нелюбов до малюка.
7. Демонстративно нагадувати йому про свою охайність.
8. При народженні другої дитини змушувати виконувати роль прислуги немовляти, не звер¬тати на нього уваги.
9. Давати пити перед сном багато рідини.
10. Якщо енурез у дитини чомусь затягується, необхідне втручання фахівців: невропатолога, психіатра, психолога, уролога.

КОЛИ ДИТИНА ЗАЇКАЄТЬСЯ

Причини:
• заїкуватість уперше може з'явитись у два роки, коли дитина бурхливо освоює фразову мову й виражає свої думки вже не односкладо¬во, а реченнями, для складання яких вона має робити паузи, щоб дібрати необхідні слова;
• у три роки причина заїкуватості — враз¬ливість дитини, підвищена емоційність;
• приводом для заїкуватості може бути «бо¬ротьба» з упертістю, коли батьки мріють пере¬робити маля;
• розлука з мамою, коли малюка оформл га¬ють у дитячий садок, і він боїться, що мама його залишить;
• коли в будинку з'являється друга дитина, а перша мріє повернути увагу батьків, змусити їх, як і колись, турбуватися про неї;
• коли батьки самі в дитинстві були заїкуваті, якщо вони невиразно й дуже швидко говорять так, що маля не встигає за їхнім темпом мовлення;
• коли дитина замкнута й сором'язлива у спіл¬куванні, а батьки ходять із нею весь час у гості.

Як треба поводитися з дитиною, яка по¬чала заїкатися?
1. Узяти себе в руки й не панікувати.
2. Спробувати розібратися в причинах дефекту.
3. Ліквідувати їх
4. Створити вдома спокійну обстановку.
5. Не сваритися при дитині й не конфліктувати.
6. Оберігати малюка від бурхливих емоцій.
7. Виключити гучні іфи та дитячі компанії.
8. Зменшити інтелектуальне навантаження.
9. Допомогти позбутися страхів.

10. Сформувати впевненість у собі.
11. Знайти тактику правильного виховання.
12. У сім'ї має бути єдиний стиль виховання.
13. При народженні другої дитини приділяти первістку максимум уваги.
14. Навчити малюка правильно спілкува¬тися.
15. Почекати з оформленням у дитячий са¬док.
16. Послабити нервове напруження.
17. Відволікати його від мовного дефекту й не фіксувати на цьому уваги.
18. Говорити в присутності дитини повільно й тихо.
19. Підвищувати загальну опірність його ор¬ганізму для профілактики різних захворювань.

Як не треба поводитися з дитиною, яка заїкається?
1. Підкреслювати занепокоєння.
2. Акцентувати увагу на дефекті й у присутності дитини жаліти її.
3. Панікувати.
4. Змушувати по декілька разів правильно вимовляти слова.
5. Передражнювати дитину.
6. Постійно залучати до бесід і розмов.
7. Заохочувати гучні товариства.
8. Сваритися, конфліктувати.
9. Лякати.

10. Збільшувати інтелектуальне наванта¬ження.
11. Пам'ятайте, що термін звільнення від заї¬куватості багато в чому залежить від вас.

АУТИЧНА ДИТИНА

Аутична дитина — дитина з порушенням спілкування («аутизм» — занурення в себе).
Коли ви бачите, що ваша дитина віддає пе¬ревагу самотності й уникає будь-якого спіл¬кування, коли вона немов одурманена й до¬тримується ритуалів у кожній дрібниці; коли її візитною карткою є незграбність; коли, швидко все схоплюючи, дитина не може реалізувати свої здібності; коли вона говорить із пелюшок, як дорослий, або белькоче, ніби мала дитина, причому все це відбувається не в екстремаль¬них ситуаціях, а постійно, то в цих випадках необхідно терміново звернутися до психіатра.

Як треба поводитися з аутичною дити¬ною?
1. Намагатися викликати в дитини потребу емоційного спілкування й навчити відчувати радість від нього.
2.Установити особливий, теплий емоційний контакт із малюком.
3. Дозувати своє спілкування з ним.
4. Не залишати на самоті із самим собою.
5. Шукати дитині друзів.
6. Уселяти впевненість у собі.
7. Намагатися змусити малюка застосувати свої здібності.
8. Допомогти здобути побутові навички й на¬вички самообслуговування.
9. Зацікавити грою і навчити гратися іграшками в рольові ігри.
10. Шукати шляхи, які допоможуть розви¬вати мовлення дитини, наблизивши її до ві¬кового.
11. Учити замінювати монологи діалогами.
12. Визначити причини страхів і ліквідувати їх раз і назавжди.
13. Підбадьорювати дитину, коли вона від¬чуває страх.
14. Придумувати ігри, в яких дитина тріум¬фувала б над страхом.
15. Не говорити в присутності малюка про вч и н ки, що вас дратують.
16. Намагатися симптоми або ознаки агресії перевести у фрагмент гри, переключивши ува¬гу дитини на інші дії.
17. Не руйнувати ритуали, а повністю опира¬тися на них, прагнучи допомогти дитині, тому що зазвичай лише завдяки їм ваше маля здатне пристосуватися до дійсності.
18. Дозувати все нове в розумних межах.
19. Прагнути зробити свою діяльність із ма¬лям цілеспрямованою і своєчасною.
20. Проконсультуватись у психоневролога.

Як не треба поводитися з аутичною ди¬тиною?
1. Блокувати емоційний контакт із нею.
2. Не надавати малюку уваги, заохочувати його усамітнення.
3. Пустити розвиток дитини на самоплив.
4. Спілкуватися з малюком до повної його знемоги.
5. Насильно змушувати дитину спілкуватися з незнайомими людьми.
6. Критикувати.
7. Усе робити замість дитини, не формуючи навички самообслуговування.
8. Не залучати до гри.
9. Звалювати на дитину все нове і незнайоме їй.
10. Глузувати з неправильної вимови або неправильного вживання слів у мові.
11. Навмисно лякати.
12. Сприяти агресії.
13. Карати за ритуали у поводженні дитини.
14. На звертати уваги на дивну поведінку і не радитися з приводу цього з лікарем.
СОРОМ'ЯЗЛИВА ДИТИНА

Сором'язливість — засіб захисту. Щоб вижити, потрібно сховатись, як равлик, у сором'язливість: «Я не такий, як усі. Я — най¬гірший».
Причини:
• коли батьки культивують відчуття залеж¬ності від дитини, у всьому підкреслюючи свою перевагу;
• коли батьки спеціально провокують у дити¬ни тривогу перед звичайною життєвою ситуацією;
• • коли батьки помічають у дитини тільки недоліки.

Як треба поводитися батькам із сором'яз¬ливою дитиною?
1. Бути дуже делікатними з нею.
2. Не використовувати авторитарний метод виховання.
3. Не перетворювати дитину в Попелюшку.
4. Усе робити так, щоб дитина почувалася захищеною і незалежною.
5. Зменшувати тривогу.
6. Підвищувати рівень її самооцінки.
7. Учити самоповаги.
8. Хвалити її й робити компліменти.
9. Формувати впевненість у собі.
10. Любити.
11. Допомогти їй знайти те, у чому вона перевершувала б однолітків.
12. Учити йти на ризик.
13. Формувати навички спілкування.
14. Заохочувати ігри з однолітками.
15. Допомогти знайти друга-захисника.
1 б. Не порівнювати зовнішній вигляд дитини з виглядом інших.
17. Не критикувати вголос її інтелектуальні здібності.
18. Не створювати такі ситуації, в яких ма¬люк почувався б неповноцінним і був об'єктом жартів та глузувань.
19. Дитина має відчувати, що вона непо¬вторна.
20. Бути ніжними з нею.
21. Співчувати.
22. Підтримувати.
23. Зробити так, щоб довіра з'єднала вас і вашу дитину.

Як не треба поводитися із сором'язливою дитиною?
1. Культивувати в дитині комплекс неповно¬цінності й сором'язливість.
2. Критикувати фізичні недоліки та розум дитини.
3.Увесь час принижувати, знижуючи рівень її самооцінки.
4. Висміювати дитину в присутності інших.
5. Не дозволяти гратися з дітьми й ізолювати від однолітків.
6. Провокувати тривожність.
7. Підкреслювати незахищеність і залежність від вас.
8. Критикувати за сором'язливість.
   13  голосів   Голосувати Психолог ДНЗ№11 Міркевич О.Ф.
20.12.2012


 
             © ЗДО №11.  Всі права захищено. Дизайн, розробка: Evanescing