Заклад дошкільної освіти (ясла-садок) №11
інтелектуального напрямку Рівненської міської ради
message 
 Поради психолога

Дитина вступає в дитячий садок.
Як підготувати дитину до дитячого садка?
Коли краще віддавати дитину в дитячий садок?

Відповідь на це вічне питання криється, на жаль, не у віці. Готовність до садка — поняття багатопланове, а не просто набір років, навичок і умінь. Для успішної адаптації дитина повинна досягти певної стадії розвитку: фізичного, розумового і соціального. Більшість дітей вступають до дитячого садка чи ясел у віці від 1,5 до З років. Однак, з деяких причин буває, що дитина починає відвідувати садок у віці 5 —5,5 років. У будь-якому віці — це різка зміна звичного способу життя, початок нового періоду. Далеко не всі діти легко сприймають цю зміну. Навіть для найспокійніших, урівноважених, здорових дітей період адаптації до нових умов викликає значні труднощі, не кажучи вже про більш слабких та непристосованих дітей.
Як батькам визначити готовність дитини до дитячого садка?
1. Останнім часом вдома дитина стала нудьгувати, не може знайти собі заняття. Цілком можливо, що дитині пора відкривати щось нове, вийти зі звичного «сімейного кола».
2. На прогулянці малюк сам підходить до дітей на майданчику, намагається вступити в контакт. Він не просто віднімає іграшку у свого «колеги», а «улагоджує» конфлікт словами: «Це моє!».
3. Маля здатне кілька годин на день проводити без мами.
4. Дитина розбірливо може виразити свої потреби словами.
5. Малюк уже досить спритний, вміє самостійно їсти (і пережовувати!), миє руки й умивається, вдягає і знімає із себе основні предмети одягу. До кінця раннього віку в дитини з'являється прагнення до самостійності, її інтереси переміщаються від світу предметів до світу спілкування з дорослими.
Суперечності між сформованими в дітей формами взаємин з оточуючими та з їх новими можливостями можуть супроводжуватися нетривалим загостренням стосунків із близькими дорослими. Інколи це виявляється у свавіллі, конфліктності, негативізмі, упертості. Все це говорить про те, що дитина переживає «кризу З років». Вважається, що криза не пов'язана зі стійкими негативними природженими чи набутими поведінковими проявами і не обтяжена помилками виховання, при сприятливій сімейній ситуації може стати позитивним фактором для психоемоційного розвитку. Зміна соціального статусу дитини дає їй широкий спектр можливостей вибудовування взаємодії з однолітками і здорослими.
Існує обґрунтована думка про позитивну оцінку «улаштування» дитини в дитячий садок у трирічному віці. За умови нормального емоційного спілкування дитини з матір'ю до З років у неї формується усвідомлення «я», тобто, сприйняття себе як окремого індивіда, поступово ослаблюється відчуття залежності від батьків. У середньому, лише на повних З роки в дитини з'являється бажання «розлучитися» з матір'ю і стати більш незалежною. Однак, нерідко ситуація розвивається для дитини несприятливо. Занурення в атмосферу дитсадівської спільноти сприймається як насильство над особистістю, утрата власної індивідуальності. Тягар переживань веде за собою появу протестних форм поведінки: істерик, капризів, вередувань, постійного скреготіння у вихідні, а іноді соматичних порушень — підвищення температури, появи болісних відчуттів у животі та діареї, загострення хронічних захворювань.
Відзначено, що коли малюк від природи боязкий, не любить гучної компанії дітей, не вміє захистити за себе, то дитяча установа стає для його несформованої ще нервової системи тяжким випробуванням. Він не тільки не навчиться пристосовуватися в дитячому садку, а навпаки, може ще більше замкнутися в собі, що призводить до порушення психологічного комфорту. Процес адаптації носить глобальний характер. Він не обмежується змінами, що відбуваються у сфері емоцій, як це може здатися на перший погляд. При поверхневому баченні, протікає в такій послідовності: «Дитина пішла в дитячий садок — зраділа. З другого дня почала плакати, і так протягом двох місяців. Ну, а потім, звичайно, звикла. Зараз ходить спокійно, тільки от хворіє часто...» Насправді «плакав — перестав» — це тільки мала частина підсвідомо задіяних у дитині складних та інтенсивних процесів психофізичної перебудови. Це потребує значних зусиль, тому їх не вистачає на забезпечення інших звичних сторін життєдіяльності організму: різко падає імунітет, знижується психічна стійкість, дитина втомлюється, погано їсть і спить, багато вередує, плаче. У неї з'являються звички, яких, як нам здавалося, вона давно позбулася. Трирічна дитина може почати смоктати пальця, забуває проситися на горщик, змінюється мова — з'являюся слова-звуконаслідування, сюсюкання, дефекти звуковимови, які були їй властиві, коли вона тільки-но почала говорити. Вона знову, як маленька, не відпускає від себе маму, хвилюється і плаче, коли її немає поруч, починає боятися чужих, незнайомих дорослих. Наполегливість та прагнення досягти свого, змінюються уже вираженою впертістю, нерідко з агресією. Одні діти починають без причини битися, в інших з'являються страхи, хтось зовсім паралізований сором'язливістю, а деякі стають не керованими чи неуважними. Усі вище зазначені та безліч інших відхилень у поведінці з'являються та посилюються, коли дитина починає відвідувати дитячий садок. Батьки ж дивуються, як це дитячий садок так швидко вплинув на дитину.
Дитина переживає труднощі адаптаційного періоду, ступінь виразності яких пов'язують насамперед:
• і з попередніми умовами виховання, під впливом якого формується поведінкова реакція;
• і зі своєрідністю міжособистісних взаємин дорослих і дітей, з рівнем прихильності дитини до матері;
• і з організацією навчально-виховного процесу в дошкільній установі, соціальними умовами;
• і з індивідуальними особливостями: віковими, психологічними, психофізіологічними, нейрофізіологічними, психогенетичними.
Прихід до дитячого садка — перший серйозний етап соціального життя дитини. До цього вона спілкувалася тільки з членами родини, сусідами або з тими, кого дорослі запрошували додому. Практика свідчить, що цілеспрямована підготовка дітей до дошкільного закладу допомагає попередити виникнення труднощів адаптації.



Пам'ятка для батьків


1. Передусім, слід організувати життя дитини в сім'ї відповідно до режиму дня, якого дотримуються в дошкільному закладі. Цим ви значно полегшите маляті процес звикання до ясел.
2. Добре, коли зацікавите сина або доньку дитячим садком, викличете бажання йти туди. Для цього під час прогулянок з дитиною покажіть їй будівлю дошкільного закладу, разом поспостерігайте за грою дітей; розкажіть про їхнє життя у яслах.
3. Намагайтеся, щоб дитина зрозуміла, що необхідно відвідувати дитячий садок. Висловлювання типу «Ну, якщо не сподобається, — не будеш ходити у дитячий садок» дають дитині шанс маніпулювати батьками. Найголовніше в цьому випадку витримати характер та не піддатися на провокацію.
4. Щоб полегшити звикання, познайомте малюка з майбутнім вихователем, поговоріть із ним так, щоб він зрозумів, що вже підріс і ходитиме до ясел, де про дітей піклується добра вихователька, яка гуляє і грається з ними.
5. Спочатку, перші 2 тижня не залишайте малюка в дитсадку на цілий день. У перші дні цілком достатньо однієї-двох годин. Домашній дитині зовсім непросто звикнути до суспільних вимог та суворих правил. Допоможіть їй.
6. Налагодьте ефективний зворотний зв'язок з вихователями: повідомте їм про характер дитини, та як називають малюка вдома (Марина, Маринка, Маринонька — відчуваєте різницю?!).
7. Не починайте «нове життя» з понеділка (щоб тиждень не здавався надто довгим), першого вересня та першого робочого дня після свят — днів, коли нервують навіть «бувалі» садкові діти, коли панує атмосфера загального збудження. З одного боку, все це може злякати новачка, з іншого — велика імовірність, що йому не приділять достатньо уваги.
8. Покладіть у кишеню малюку щось із звичного йому середовища (наприклад, іграшку, з якою добре буде засинати і якій можна поскаржитися на кривдника).
9. Дитина значно легше пристосується до умов суспільного виховання, якщо в сім'ї вона оволодіє елементарними навичками самостійності (одягатися та роздягатися, охайно складати свій одяг, самообслуговування їсти, тримаючи ложку).
10. Майте терпіння під час оволодіння дітьми навичками одягання та роздягання, перетворюючи цю «процедуру» на цікаву гру — це шлях до самостійності дитини.
11. Дуже важливо навчити маля гратися, адже такий природний для дитини тип діяльності дає можливість відволіктись від думки про батьків та формує в неї «ділову форму спілкування» з дорослими. Щоб гра була цікавою, тривалою, розвивала дитину, треба розкрити їй призначення іграшки і способи дії з нею (з чашки напувати ляльку, ведмедика, у ліжечку лялька спатиме).
12. Не можна залякувати дитину садком — це викличе страх перед дошкільним закладом і, безумовно, погіршить стан дитини в період звикання до незнайомого оточення.
13. Привчайте дитину до спілкування з однолітками заздалегідь, виховуйте доброзичливе ставлення до них.
   16  голосів   Голосувати Психолог ДНЗ№11 Міркевич О.Ф.
11.12.2011


25.11.2017 17:54   АлінаВідповісти
Скажіть , будь-ласка, що робити, коли дитина каже , що не хоче ходити в садок, бо на неї там сваряться.І я сама випадково почула , що до моєї дитини підвищували голос. Хіба вихователі не мають шукати підхід до кожної дитини, адже вони такі різні і виховуються по-різному.

Так,кожна дитина особистісь!!! Але ви віддали її в садок, щоб вона стала також і маленькою частинкою великого колективу, за який відповідає лише ОДНА людина. А можливо ваша дитина набила чи образила когось з інших дітей??? Тому, ми батьки теж повинні вчити своїх дітей бути дружними і чемними.

Моя дитина не є такою конфліктною. Вона просто не може звикнути до великого колективу. А це аж ніяк не дає права ставиться до неї як до «білої ворони».

25.11.2017 17:54   АлінаВідповісти
Скажіть , будь-ласка, що робити, коли дитина каже , що не хоче ходити в садок, бо на неї там сваряться.І я сама випадково почула , що до моєї дитини підвищували голос. Хіба вихователі не мають шукати підхід до кожної дитини, адже вони такі різні і виховуються по-різному.

Так,кожна дитина особистісь!!! Але ви віддали її в садок, щоб вона стала також і маленькою частинкою великого колективу, за який відповідає лише ОДНА людина. А можливо ваша дитина набила чи образила когось з інших дітей??? Тому, ми батьки теж повинні вчити своїх дітей бути дружними і чемними.

Моя дитина не є такою конфліктною. Вона просто не може звикнути до великого колективу. А це аж ніяк не дає права ставиться до неї як до «білої ворони».

10.11.2017 16:40   ГаляВідповісти
Скажіть , будь-ласка, що робити, коли дитина каже , що не хоче ходити в садок, бо на неї там сваряться.І я сама випадково почула , що до моєї дитини підвищували голос. Хіба вихователі не мають шукати підхід до кожної дитини, адже вони такі різні і виховуються по-різному.

Так,кожна дитина особистісь!!! Але ви віддали її в садок, щоб вона стала також і маленькою частинкою великого колективу, за який відповідає лише ОДНА людина. А можливо ваша дитина набила чи образила когось з інших дітей??? Тому, ми батьки теж повинні вчити своїх дітей бути дружними і чемними.

22.05.2017 10:29   АлінаВідповісти
Скажіть , будь-ласка, що робити, коли дитина каже , що не хоче ходити в садок, бо на неї там сваряться.І я сама випадково почула , що до моєї дитини підвищували голос. Хіба вихователі не мають шукати підхід до кожної дитини, адже вони такі різні і виховуються по-різному.

03.04.2013 09:30   МаринаВідповісти
Дякуємо! Дуже слушні поради!!

 
             © ЗДО №11.  Всі права захищено. Дизайн, розробка: Evanescing