Заклад дошкільної освіти (ясла-садок) №11
інтелектуального напрямку Рівненської міської ради
message 

Анонс заходів

Для батьків


Плекаємо особистість у діалозі з Василем Сухомлинським
Чому активне й діяльне пізнання світу – найкраща підготовка до школи?
Як учити дитину мислити й формувати інтерес до навчання? Як забезпечити розвиток емоційної сфери дошкільника?

Розмірковуючи над тим, як плекати особистість дитини і будувати особистісно орієнтований освітній процес, неодмінно варто звернутися до наукової спадщини видатного педагога-гуманіста Василя Сухомлинського.

ПОДБАТИ ПРО ДУХОВНЕ ЖИТТЯ ДИТИНИ
Освітній світогляд, який створив видатний педагог Василь Сухомлинський, центрований навколо особистості дитини в її безперервному становленні та різнобічному розвитку.
Усе майбутнє дитини, вважав Василь Олександрович, залежить від якості проживання нею дошкільного періоду, з якого починається цілісний системний навчально-виховний вплив на особистість, що потім продовжується у школі. З огляду на це педагог оригінально трактував і саму категорію “підготовка дитини до школи”.
Він наполягав на тому, що передусім необхідно подбати про духовне життя дошкільника — воно має бути виразно багатогранним. Ця багатогранність, за задумом В. Сухомлинського, передбачає активність і діяльне пізнання довкілля. Змістову бідність зовнішнього середовища, на думку вченого, можна вважати причиною більшості соціально-психологічних відхилень, які виникають на шляху особистості, що зростає.
Можна без жодних вагань стверджувати, що, вводячи категорію “духовне життя дитини”,
В.Сухомлинський прагнув, аби зусилля “малого і великого соціумів” (у сучасній термінології) були спрямовані безпосередньо на дитину, на її тілесно-психологічне благополуччя. Він проголосив і основний принцип, покликаний забезпечити розвивальну цілісність навколишнього світу і дитини, — принцип відкриття, що має, на його глибоке переконання, пронизувати кожен аспект дитячого буття.
На думку педагога, є певна відмінність між пізнанням світу і його відкриттям, за яким стоять і творчі зусилля, і душевне напруження, що проявляється й формується водночас.

НАВЧИТИ ДИТИНУ МИСЛИТИ
А як же бути з розвитком розуму та інших складових внутрішньої психологічної структури дитини? Не заперечуючи їхньої важливості, В.Сухомлинський підпорядковує їх центральному утворенню — духовному життю. Зауважимо, що ми лише нині створюємо відповідні цій ідеї освітні технології й утверджуємо її як головний закон розвитку особистості.
Розмірковуючи про розумовий розвиток дитини, В.Сухомлинський наголошує на тому, що насамперед її слід навчати мислити. Він радить батькам з перших кроків свідомого життя малюка звертати його увагу на причинно-наслідкові зв’язки між предметами і явищами навколишнього світу, навчати маленьку людину спостерігати.
Уміння помічати те, що на перший погляд не відрізняється чимось особливим, – основна умова для виникнення і розгортання думки.
Далі В.Сухомлинський радить, по-перше, не обминати увагою явища, які здаються звичними дорослим, але породжують безліч запитань у дитини. По-друге, якомога частіше дивувати малюка новими для нього предметами, явищами, подіями. Адже зі здивування починається мислення. По-третє, стимулювати дитину правильно ставити запитання. Це особливе вміння, дуже важливе для всього її майбутнього життя. І що більше вона поставить запитань, що більше побачить навколо себе, то з більшою розумовою готовністю увійде в новий етап свого творчого розвитку.
Особливо варто наголосити на переконанні видатного педагога в тому, що для повноцінного розумового розвитку дитина має опанувати рідну мову.

БАЖАННЯ - ІНТЕРЕС – МОТИВАЦІЯ
Першоджерелом розуму, мислення для людини є інтерес. Та попри спонтанність цього емоційного прояву, його слід цілеспрямовано виховувати — такий закон, що супроводжуватиме весь подальший організований освітній процес. Ефективним способом формування пізнавального інтересу, за
В.Сухомлинським, є захоплення дитини змістом тієї діяльності, до якої вона долучається.
Здавалося б, категорія інтересу в контексті не лише навчальної діяльності, а й усіх аспектів життя особистості вже добре науково осмислена. Що нового можна сказати про неї? Тут великий педагог наголошує на бажаннях дитини, які невпинно виникають у її душі й шукають задоволення. Саме крізь призму бажань вона дивиться на світ, а згодом і усвідомлює саму себе. І саме на ґрунті бажань виникають, набувають достатньої сили і спрямованості інтереси.
Можна впевнено стверджувати: дитина, яка накопичила достатній “фонд бажань", стане самодостатнім учнем, принаймні в тому, що стосується мотивації.
Бажання пізнати світ природне для дитини, і втілюється воно в запитаннях, для отримання відповіді на більшість яких їй потрібна допомога дорослого. Якщо ж батьки не цікавляться світом думок свого малюка, його потяг до пізнання згасає.

Базові засади виховання особистості
• Дитина не має зростати в самотності
• Дорослі повинні навчитися на світ очима дитини
• Дитину важливо ввести у світ людських переживань
• Дитина має відчувати щастя – це щоденні миті її життя
   2  голосів   Голосувати Вихователь-методист Годунко Т.П.
11.01.2021


 
             © ЗДО№11.   Всі права захищено. Дизайн, розробка: Evanescing