Заклад дошкільної освіти (ясла-садок) №11
інтелектуального напрямку Рівненської міської ради
message 

Анонс заходів

Для батьків


Що таке математика для дошкільнят?


Дитяча математика — це зовсім не про цифри і числа.
Давайте для початку визначимося з тим, що ж ми маємо на увазі під словом «математика» стосовно дошкільнят.

Чомусь у багатьох з нас, дорослих, це слово викликає асоціацію зі сторінками підручника алгебри за восьмий-дев'ятий клас, рясно всіяними всілякими формулами, прикладами і правилами, від яких зводить судомою зуби.

Деякі просунуті батьки згадають заняття «ментальною математикою» або різні мнемотехніки для швидкого рахунку в голові, дуже популярні в різних школах раннього розвитку і на підготовчих курсах до початкової школи.

Хтось же просто подумає: «Мені математика в школі не давалася, я гуманітарій, мені в житті всі ці ікси і цифри ніколи не стали в нагоді». Сумна картина виходить...

Хоча, насправді, дитяча математика — це зовсім не про цифри і числа. До речі: цифри не використовують для рахунку, це просто 10 знаків, які застосовують для написання чисел.
Ні, звичайно, на якомусь етапі дитині корисно вивчити віршик «один-два-три -...», але це далеко не головне в заняттях математикою з малюком.

Дитяча математика — це вміння класифікувати об'єкти, знаходити закономірності, будувати логічні конструкції. Тобто, дитина, яку змусили механічно вивчити напам'ять таблицю додавання без справжнього розуміння цієї таблиці, про математику жодного уявлення не має.
І малюк не зрозуміє, що таке математика без справжнього розуміння того, чим відрізняється «велике» від «багато», про що ми поговоримо докладніше, розглядаючи феномени Піаже.
У той же час дитина з анекдоту, яка відмовляється йти в школу, бо бачила на мотузці випрані штани вчителя, демонструє гарне математичне судження.



Резюмуючи: запам'ятати на все життя напам'ять таблиці Брадіса — НЕ математика, відокремити несмачне від червоного — математика.

Якщо розуміти математику саме так, то знімається одне з питань, яке муляє відповідальних батьків: «Коли можна почати займатися з дитиною математикою?» При такому підході все залежить від дитини: як тільки малюк прокинеться після пологового будинку і дозріє до того, щоб стежити очима за рідними й іграшками — саме час. Хочете ви того чи не хочете, свідомо чи ні, але ви починаєте займатися з дитиною саме математикою.


Принципи домашніх занять

Не треба напихати малюків зайвими відомостями, до яких вони ще не доросли.
Дуже часто батьків хвилює питання, як і скільки потрібно займатися з дитиною, щоб отримати максимальну користь. Для мене відповідь очевидна: до тих пір, поки обидві сторони отримують задоволення.

Головне при цьому — не забувати важливе правило про те, що лезо Оккама ніхто не відміняв. Лезо Оккама — методологічний принцип, який отримав назву від імені англійського ченця-францисканця, філософа-номіналіста Вільяма з Оккама. У стислому вигляді він говорить: «Не слід множити суще без необхідності».

Перефразовуючи його для малюків, отримаємо: не треба напихати їх зайвими відомостями, до яких вони ще не доросли і які забудуться через тиждень без повторення. Ні до чого хорошого такий «ранній розвиток» не призведе, а інтерес до навчання може геть відбити. Досить дітям і того, що вони завчатимуть напам'ять у школі.

Набагато важливіше, корисніше і приємніше для малюка буде разом з мамою регулярно пекти печиво, розкладати по два печивка в тарілки кожного з членів сім'ї і накривати на стіл, ніж офіційні заняття усним рахунком під керівництвом розрекламованих гуру японських методик і грецького абака або суворої старомодної вчительки.

Багато професійних математиків, і за сумісництвом хороших педагогів, вважають, що грамотне, цікаве і вчасно сформульоване питання набагато корисніше, ніж знання відповіді на нього. Хороші питання тренують вміння думати, готові відповіді — тільки короткострокову пам'ять.
Що в житті важливіше: вміння знаходити самому відповіді на питання чи напівзабута база даних будь-яких відомостей? Думаю, відповідь розуміють всі.

Тому, по можливості, намагайтеся по максимуму не пояснювати нове дитині, а натомість задавати навідні запитання, часто смішні і жартівливі. Адже це так цікаво, коли мама з татом грають в малюків-чомучок, а дитина, яка вмить відчуває себе дорослою, розповідає їм незрозуміле.
Крім інтересу і драйву від «Я можу!», «У мене все вийшло!» і все зростаючого бажання пізнавати все нове, у дитини мимохідь і ненав'язливо розвивається мова і структурується нейронна мережа, «заточуючись» не тільки під завдання запам'ятовування і відтворення, а й під самостійний пошук і аналіз інформації.

Часто батьків хвилює питання, як саме найкраще займатися. Не сперечаюся, можна посадити непосидючого трьохлітнього хлопчика за стіл навпроти вікна, за яким грають у футбол його друзі, і грізно гарчати: «Якщо не вивчиш визначення квадрата, з-за столу не вийдеш». Але чи буде це ефективним? Мені чомусь ближче інший шлях. Спочатку — спільні ігри. І вже потім, коли дитина стане дорослішою, формалізувати частину занять.


Основи (пре)математичної освіти

Використовуйте різноманітні сортери: кольори, геометричні форми, числа.
Перші математичні знання дитина накопичує сама, без нашої допомоги і нашого втручання. Базовий, на мій погляд, показник того, що малюк рухається в правильному напрямку — це вміння маніпулювати батьками.

Формальною мовою це вміння називається «встановлення причинно-наслідкових зв'язків»: «Я їй — плач, вона мене — на ручки, я їм — посмішку, вони зі мною грають». Мені здається, таке ось маніпулювання в розумних дозах дуже важливе для розвитку інтелекту.

Це ще один привід задуматися над тим, чи варто залишати малюка прокричатися в ліжечку до знемоги, або ж «відучувати від рук» треба якось гнучкіше.

Наступний важливий момент (пре) математичної освіти — це поступове усвідомлення того, що «об'єкт не перестає існувати, якщо він не знаходиться в полі видимості». Простіше кажучи, це геніальна гра «ку-ку» та всі її модифікації від «давай сховаємо ведмедика під ковдру — де ведмедик?» і «мама миє голову за шторкою душа» до «скину все з балкона — ой, а чого це мама така сердита втекла з дому — ти ба, це ж те, що я кинув!»

Третій момент — все в світі підкоряється певним законам. І ось тут вже благодатне поле для батьківського втручання. Це і різноманітні сортери — іграшки, які допомагають сортувати предмети за певною ознакою, й ігри для розрізнення кольорів, і усілякі притупування-плескання.
Побудувати башточку і з радісним гуркотом її розвалити, побудувати гірку, потім з цієї гірки пустити машинку (ой, цікаво, а чому вона так далеко покотилася?), і ляльку (ой, цікаво, а чому вона так близько зупинилася?).

Обговорити, що скляне — б'ється, металеве — гримить, кулька літає, а важке падає, і краще б не на ногу, а через розтрощений телевізор тато буде довго кричати, що гарячого торкатися не можна — це все математика.

Корисно час від часу звертати увагу малюка, що пірамідка на підставці стоїть міцно, а якщо поставити її на вершечок — падає; обговорювати, що чим сильніше жбурнеш камінь, тим далі він летить. А чому? А чому м'ячик стрибає? А чому велика вантажівка не влізе в маленьку коробочку? Запитуємо, запитуємо, запитуємо...
   2  голосів   Голосувати Вихователь-методист Годунко Т.П.
16.11.2020


 
             © ЗДО№11.   Всі права захищено. Дизайн, розробка: Evanescing